Юліта Ран

Ідея — Іван Бутняк

Круть & Верть

П'єса для театру ляльок

                                                                                        

                                                                      

Дійові:

Круть — круте мишеня;

Верть — вертке мишеня;

Півник — чемненьке курча.

Актори в «живому» плані.

Привіт, дитинчата, хеллоу, чувачки!

Зараз ми історію покажемо одну!

Такий крутий блокбастер, де кльові мишенята,

ну просто супер-пупер, просто бетмени якісь!

Сідайте ж ви зручніше і не думайте про інше,

такі пригоди будуть, ну справжня круговерть!

І це не просто казка, якась попсова казочка,

герої тут бомбезні! Знайомтесь, Круть & Верть!

В сучасному урбаністичному дворику з'являється спочатку баскетбольний м'яч, а потім двоє мишенят в майках та кедах.

Круть. Йо, Верть!

Верть. Йо, Круть!

Разом. Йо, йо!

Мишенята читають реп, танцюють хіп-хоп і грають в баскетбол — і все це водночас! Дивно, але все це їм вдається.

Ми — мишенята веселі і класні,

маємо думку на все свою власну.

Думка така — якщо хочеш пригод,

просто до нас ти скоріше приходь!

Не сидимо цілий день на дивані.

Місто чекає! Дахи і паркани!

Реп, баскетбол і крутяцький хіп-хоп —

хочеш такого? До нас ти приходь!

Так круто, Верть?

Так точно, Круть!

Йо-йо!

Місто велике і кльове навколо,

нам нецікаво ходити до школи.

Ролики, скейти, велосипед —

рухатись треба тільки вперед!

Грати, співати і танцювати!

Бігати довше і вище стрибати!

Реп, баскетбол і крутяцький хіп-хоп —

хочеш такого? До нас ти приходь!

Так круто, Верть?

Так точно, Круть!

Йо-йо!

Захопившись грою, одне з мишенят дає надто сильного паса другому, той кидає м'яча так, що він зникає з поля зору — чути брязкіт розбитого скла.

Верть. Ой-ой-ой, здається, це десь у сусідньому дворі...

Круть. Ну, от і круто! Значить, ніхто не бачив, що це ми кинули!

Верть. Але хтось міг бачити, звідки той м'яч залетів...

Круть. А на ньому хіба написано, що він наш?

Верть. Ні...

Круть. Ну, то зробимо вигляд, що ми тут ні до чого, м'яча і в лапах не тримали, і взагалі ми... Ми, он, мистецтвом займаємось!

Круть хапає балончик з фарбою і починає домальовувати графіті.

Верть. Ага, ага, мистецтвом.

Верть також долучається до справи, і такими — завзятими малювальниками — їх і бачить вперше Півник, що з'являється у дворі з м'ячем та скрипкою у футлярі.

Півник. Доброго дня! Скажіть, будь ласка, чи не ваш це м'яч випадково залетів до нашого двору?

Мишенята щось нерозбірливо мугикають, продовжуючи малювати. Півник підходить до них ближче.

Півник. Не хочу вам заважати, шановні, але якщо м'яч ваш, я його вам віддам, а якщо ні — піду шукати власників...

Мишенята швидко розвертаються і дивляться на Півника. Побачивши, що він не виглядає небезпечним, вони стають нахабнішими.

Круть. О! Он де він. Бо ми дали його друзякам, а вони кудись поділись.

Півник. То це, напевно, ваші друзі розбили лампочку над моїм під'їздом?

Круть. Що? Яка лампочка? Нічого не знаю, ні про лампочки, ні про тебе. Хто ти, взагалі, такий?

Півник. Я — Півник, мешкаю по сусідству. А ви?

Круть. Я — Круть! Найкрутіше мишеня в усьому місті!

На підтвердження своїх слів Круть робить cкладну зв'язку з верхнього брейку.

Верть. А я — Верть!

 

І миттєво демонструє свої таланти у сфері нижнього брейку, наприкінці вихопивши м'яча у Півника.

Круть. Кльово, Вертю?

Верть. Круто, Крутю!

Разом. Йо, йо! А ти так вмієш?

Півник. Я не танцюю, лежачи на спині.

Верть. Ха! А ми ще й малюємо графіті, диви!

Показують Півнику своє графіті.

 

Півник. Я не малюю на стінах.

Круть. Невдаха! А ми знаємо усі горища і підвали цього міста! Ми робили селфі на кожному даху!

Верть. І знаємо, де краще їздити на роликах, а де треба ходити навшпиньки, щоб тебе не застукали! А ти знаєш?

Півник. Ні, про горища я майже нічого не знаю, і на роликах не катаюся.

Круть. А чим ти взагалі займаєшся?

Півник. Читаю книжки. І вчуся гри на скрипці!

Круть і Верть разом. Так ти – ботан!

Замість того щоб образитися на мишенят, Півник співає їм свою пісеньку.

Можна грати і стрибати —

це, звичайно, так чудово!

А мені цікаво знати,

що у світі є нового!

Що в минулому бувало,

як живуть в країнах інших.

Знань мені завжди замало!

Хочу я дізнатись більше!

Глибина яка у моря?

Сонце — зірка чи планета?

Де стоять найвищі гори?

Скільки коштує монета?

Як дістатися до неба,

звідкіля береться дощик?

Скільки чого взяти треба,

щоб смачний зварити борщик?    

Можна грати і стрибати —

це, звичайно, так чудово!

А мені цікаво знати,

що у світі є нового!

Проте на мишенят ця пісенька не справляє враження.

Круть. Слухай, скрипалику-окулярнику, йди-но звідси, не заважай нам!

Верть. Нічого особистого, просто ти зайвий на нашому святі! Іди собі книжки читати!

Круть. Давай, до побачення!

Півник виходить. Верть кривляється йому вслід. Помічає скрипку.

Верть. Гей, Крутю, ходи-но сюди.

Круть. Ого, він свою скрипаляку забув. Ану відкрий, подивимося.

Верть. Щось не виходить…

Круть. Ану, йди глянь, чи не повертається.

Верть. Ой, він йде сюди!

Ховають скрипку до смітника.

Входить Півник.

Півник. Я прошу вибачення. Ви моєї скрипочки не бачили?

Круть. (вправляється біт-боксом) Нєа.

Півник сумно зітхає, й продовжує пошуки скрипки. І, раптом, знаходить його — великий пшеничний колос!

Півник. Як цікаво! Звідки тут міг взятися колосок? Хм... Який великий! Стиглий! Золотий колосок!

Мишенята звертають увагу на знахідку Півника і підходять до нього.

Круть. Що це ти там знайшов? Золото?

Півник. Це — пшеничний колосок!

Верть.Тю! Травичка якась. Бур'ян чи що?

Півник. Бур'ян? Травичка? Це ж пшеничний колос!

Круть. Ну і що? Яка з нього користь?

Півник. Яка з нього користь? Адже це — хліб!

Круть. А ще кажеш, що багато знаєш. Який же це хліб? І зовсім на хліб не схоже!

Верть. Анітрохи не схоже! Хліб — він круглий! Або такий довгий! І його можна їсти. А це?

Мишенята розглядають колосок і навіть пробують скуштувати, але їм це не вдається. Півник відбирає у них колосок.

Півник. Невже ви не знаєте, що хліб роблять з колосків?

Круть. Маячня! Хлібина нічим на цю травичку не схожа!

Півник. То ви, може, думаєте, що молоко набирають у річці, бо ж і молоко не схоже на корову.

Верть. А яке відношення взагалі корова має до молока?

Півник. То ви справді не знаєте, як продукти потрапляють до нашого столу?

Круть. Як-як... Батьки приносять з магазину!

Півник. А в магазині вони звідки беруться?

Верть. Ти диви, який розумний! Все ми знаємо! Скажи, Крутю?

Круть. Авжеж, Вертю! Ми знаємо все, що треба знати крутому мишеняті у великому місті!

І мишенята знову співають і танцюють.

Хей! Хой! Давай! Кам он! Йо-у!

Всім і кожному відомо, і питання ці безглузді,

холодильник є у домі, там завжди лежать продукти!

Йо-йо!

Хліб купують в магазині, молоко тече з пакету,

Звідки яблука? З корзини! Що в котлеті? Та котлета!

Ком-он!

Цукор робиться із цукру! Мед вирощують у банках!

сіль видобувають з пачки, а сметану — із сметанки!

Йо-йо!

Дозрівають на вітрині огірки, цибуля, яйця.

Кожна знає це дитина! Ти про це нас не питайся!

  

Ком-он!

Півник тільки головою хитає, слухаючи цю пісню.

Півник. Думаю, що цей колосок я знайшов невипадково. Я спечу з нього пиріжки. А ви не хочете мені допомогти?

Верть. А як ми будемо тобі допомагати? Ти ж збираєшся працювати!

Круть. От і працюй на здоров'ячко! А ми тебе підтримаємо! Чесно-чесно!

Півник. От і добре! Разом усе зробимо швидко. Зараз я повернуся!

Півник лишає колосок мишенятам і швиденько йде.

Верть. Ти що, з глузду з'їхав? Я не вмію пекти пиріжки, і я не хочу нічого робити!

Круть. І я не вмію і не хочу, то нехай він сам все робить, а ми будемо тусити поруч, ніби ми теж у справах. А потім поласуємо! Ти хіба не хочеш пиріжків?

Верть. Пиріжків хочу.

Круть. Ну от! Головне — робити вигляд, що ми всі якось разом.

Верть. А! Догнав!

З'являється півник. В руках – ціп та мішок.

Круть. А що це ти таке приніс? На скрипку не схоже!

Півник. Спочатку колосок треба обмолотити, щоб усе зерно було окремо, а солома — окремо. А це — ціп, ось я зараз як розмахнусь та як вдарю по колоску, оце і називається — молотити.

Півник демонструє мишенятам, що то таке — молотити.

Півник. Хто хоче сам спробувати? Може, ти, Вертю?

Верть. Ні, ні, я трохи зайнятий. (грає в гру на телефоні)

Півник. То може ти, Крутю?

Круть. Ні, я теж зайнятий. (приєднується до Вертя)

Верть. Але ти не звертай на нас уваги, працюй.

Круть. Ага. Як що треба — то ми поруч. Ми підтримуємо тебе морально!

Поки мишенята “морально підтримують” Півника, він обмолочує зерно і збирає його в мішок, супроводжуючи роботу пісенькою.

Півник. Є свій порядок у кожній роботі.

Обмолотили — то треба змолоти!

Борошно — це неабияка річ!

Тісто зробити, а потім — у піч!

Мишенята /по черзі/. Ой, так цікаво! Ну, чесне слово!

Кльово все робиш і сам ти кльовий!

Ми ж тобі просто заздримо, друже!

Бо ми працювати, ну, якось не дуже!

Скажи-но, Верть?

Так точно, Круть!

Півник. Тепер зерно треба змолоти, щоб було борошно. Хто допоможе мені дістатися млина?

Круть. Чого, чого дістатися?

Півник. Кажу — іду до млина, хто зі мною?

Верть. Ми будемо чекати на тебе тут. З нетерпінням!

Півник. Робляться справи великі помалу,

           Вчись, щоб наблизитись до ідеалу!

             Очі бояться — руки працюють!

Півник виходить, і мишенята радо підхоплюють пісню.

Мишенята. А мишенята разом танцюють!

Мишенята /по черзі/. Ой,так цікаво! Ну, чесне слово!

Кльово все робиш і сам ти кльовий!

Ми ж тобі просто заздримо, друже!

Бо ми працювати, ну, якось не дуже!

Скажи-но, Верть?

Так точно, Круть!

Мишенята знову вдаються до своїх улюблених занять, аж тут повертається Півник з великим і чимось заповненим мішком.

Півник. Ух! Аж захекався поки ніс. Але чимало вийшло!

Півник ставить мішок.

Півник. Ага, треба ж принести води, щоб замісити тісто.

Півник знову виходить.

Круть. Що там у нього таке вийшло? Ану біжи подивись.

Верть. А чому я?

Круть. А хто, я?

Верть. Ну, добре. Диви, тут якийсь білий порошок!

Верть. Який порошок?

Мишенята лізуть до мішка, відштовхуючи одне одного, пхають туди свої цікаві носи і провалюються. Кілька секунд чути лише їхні зойки і кряхтіння, далі – чхання, а потім вони вилазять — геть білі, обсипані борошном від задніх лап до голови.

(в мішку)

Верть. Ой, я нічого не бачу! Мої очі!

Круть. Де я? Що зі мною? Хто тут?

Мишенята зіштовхуються одне з одним, при цьому трохи борошна падає з їхніх очей, і вони нарешті можуть бачити.

Мишенята. А-ай! Привид!

Круть починає тікати від Вертя, Верть — від Крутя, обоє щосили волають: Привид!

З'являється Півник з водою і мискою.

Круть. А! Півнику, врятуй мене! Он, он страшний привид!

Верть. Ні, мене, мене врятуй, он — привид!

Півник. Що за безглузді жарти! Навіщо ви лізли до мішка з борошном?

Курть. Що? Яке борошно?

Верть. Де борошно? Он там привид!

Півник тримає їх обох так, щоб вони уважно одне на одного подивилися.

Півник. Ну, де привид? Я ніякого привида не бачу, а бачу лише двох мишенят, які влізли у пшеничне борошно!

Круть. Білий порошок у мішку — то і є борошно?

Півник. Так. Навіщо ж я ходив до млина? З того зерна, що я намолотив, зробили борошно, а тепер з борошна треба місити тісто. Зрозуміло?

Верть. Так, мабуть, що зрозуміло.

Півник. Просив би вас допомогти, але, бачу, вам зараз не до цього.

Круть. Так, мабуть, що не до цього. Гей, Вертю, ходімо вмиватися!

Верть. Так, Крутю, побігли!

Круть і Верть. Ура!

Мишенята втікають, а Півник залишається місити тісто і виліплювати пиріжки, мугикаючи собі під ніс пісеньку.

Є свій порядок у кожній роботі.

Обмолотили — то треба змолоти!

Борошно — це неабияка річ!

Тісто зробити, а потім — у піч!

Робляться справи великі помалу,

вчись, щоб наблизитись до ідеалу!

Очі бояться — руки працюють!

З'являються чистенькі і знову кольорові мишенята.

Мишенята. А мишенята разом танцюють!

Мишенята починають гасати і бігати навколо Півника з його пиріжками, заважаючи йому готувати.

Круть. Що ти таке наробив? Виглядає як пасочки у малят в пісочниці!

Верть /спробувавши сирого пиріжка/. Тьху, воно ж ніяке на смак! А казав, що знаєш як робити!

Круть. Скрипалик-окулярик не вміє готувати, даремно вихвалявся!

Півник. Вони ж сирі, не чіпайте їх своїми лапками! А тепер я піду і поставлю пиріжки у піч. Доведеться ще трохи почекати.

Півник уносить пиріжки.

Верть. Слухай, Крутю, може, і справді треба було йому трошки допомогти?

Круть. Та ну його! Він же такий розумний, сам усе вміє, а ми з тобою нічого не знаємо, борошна ніколи не бачили, колоска у лапах не тримали!

Верть. А чим же ми йому можемо допомогти?

Круть. Я знаю, чим!

Верть. Чим?

Круть. А ми йому допоможемо пиріжки їсти!

Верть. Догнав!

Круть. А зараз давай на скейті покатаємося. Спочатку ти мене штовхатимеш, а я буду кататися. А потім навпаки – я буду кататися, а ти мене штовхатимеш. Окей?

Верть. Ага. Класно ти придумав.

Мишенята катаються.

Верть. О, ти чуєш, Крутю?

Круть. Що таке, Вертю?

Верть. Чуєш, кажу, чим пахне, га?

Круть. А таки пахне, як смачно пахне!

Мишенята йдуть на запах гарячих пиріжків, жадібно втягуючи повітря носами. І їхні чутливі носики не помиляються. Входить Півник з тацею гарячих пиріжків.

Круть і Верть. Вау! Як круто!

Півник. Ну от, я ж вам казав — все можливо.

Круть. Який запах, просто очманіти можна!

Верть. Виглядають неймовірно! І все це з того колоска?

Півник.Так, тепер ви знаєте, звідки береться хліб, і скільки треба всього зробити, щоб можна було його взяти і з'їсти.

Круть і Верть нетерпляче кивають головами, підтверджуючи: Так, знаємо, знаємо. Вони хапають по пиріжку і вже підносять їх до рота, коли Півник їх зупиняє.

Півник. Стривайте! А скажіть мені спочатку, хто цей колосок знайшов?

Круть. Ну, ти знайшов. До чого це питання?

Півник. Так... А хто його обмолотив?

Верть. Ну ти сам і обмолотив, ти, що, не пам'ятаєш? Давай вже їсти, в мене аж в животі бурчить від голоду!

Півник. А до млина хто ходив? Хто борошно приніс?

Круть /вже не так зухвало/. Ти ходив.

Верть /трохи розуміючи, до чого Півник веде/. Ти приніс.

Півник. А воду хто носив? Тісто місив? Пиріжки ліпив? У піч ставив?

Мишенята /зітхаючи/. Ти, Півнику!

Півник. А ви що у цей час робили?

Круть. Мистецтвом займалися…

Верть. Ага… ага, мистецтвом...

Півник. А знаєте таке прислів'я: Хто не працює — той не їсть?    

Мишенята мовчки дивляться одне на одного, ще раз зітхають і кладуть пиріжки на блюдо.

Півник. Нічого особистого, давайте, до побачення.

Мишенята опускають голови і похмурі йдуть геть.

Півник /сам до себе, але може звернутись і до малят у залі/. Стільки пиріжків вийшло, самому за тиждень не з'їсти! Чи все таки пригостити Крутя і Вертя? Чи не треба?

Раптом вбігають збуджені мишенята, тримаючи у лапах ще один колосок.

Круть і Верть. Півнику, Півнику, дивись, що ми знайшли!

Круть. Ще один колосок! Ніяка не травичка, не будяк, це ж колосок, точно?

Верть. Ми його обмолотимо, потім зробимо борошно, потім тісто і спечемо великий пиріг, тільки ти нам трохи допоможи, добре?

Круть. Бо ми самі нічого не вміємо... а за це ми тобі скрипаляку твою повернемо.

(Верть приносить футляр)

Півник. О! Моя скрипочка. Гаразд, домовились! Зробимо все це разом, а поки давайте-но пиріжків поїмо, свіжих та гарячих!

Круть та Верть. Ура!

Півник. Стоп!

Круть. Що знову не так?

Півник. А руки помити?

Всі біжать мити руки й за хвилю повертаються мишенята.

Круть. Слухай, Вертю, мені цей ботан починає подобатися.

Верть. Ага, ага, мені теж.

Входить Півник.

Круть. Півнику, а заграй нам на своїй скрипочці.

Півник грає.

Мишенята танцюють на радощах і разом з Півником співають фінальну пісню.

Знають і півники і мишенятка,

що таємницю ховає зернятко.

Ця таємниця вічна й могутня:

в кожній зернині — хлібчик майбутній!

Сонечко тепле і вітер, і зливи —

разом з землею зернятко ростили!

Разом раділи, що колос зростає.

Колос до колосу — поле безкрає!

В стиглому колосі є вже хлібина,

що за обідом збирає родину.

Ось таємниця, вічна й могутня:

в кожній зернині — хлібчик майбутній!

_____________________________________________________

Актори в «живому» плані.

Така у нас історія, побачили самі!

Чи є тепер питання, хто справді тут крутий?

Крутий, виходить, Півник, бо полюбляє вчитися,

а той, хто добре вчиться, просто бетмен і герой!

Бо той, хто хоче знати про всіх і все на світі,

він може досягнути шаленої мети!

І ти, малий, це зможеш, якщо не полінуєшся,

героєм справжнім станеш, і ти, і ти, і ти!  

Йоу!

КІНЕЦЬ

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.